Та знаєш, це ж про цю війну.

Та знаєш, це ж про цю війну.
Якщо ми відпустимо емоції, зануримося в ненависть, засліпленемо від жаги вбивати, ми станемо такі як наш ворог. А це саме те що _він хотів би – аби ми перетворилися на його подобу. Це стане його перемогою.
Ми не такі.
Ми виросли з того.
Ми вже достатньо дорослі аби ставитися до всіх злочинів просто як до бруду якого треба позбутися, як до яскравої хоч і болючої дійсності, як до гріху що вже спокутий або нічних жахів що підуть на світанку.
На тому світанку, коли ми прокинемося і підемо жити далі.
Жити життям без сорому, без відчуття провини за надмірну ненависть, за злочини скоєні через емоції та біль.
Ми здолаємо це.
Я обіцяю.

Previous
Previous

Херсон

Next
Next

У полум'ї зітканий світ