Бува закрию очі, світло вимкну та відчую – Сором!

Прибув пізніш ніж треба в «сектор» - не віддав наказ.

Питають нас близькі та рідні душі,
Чи все у нас удосталь на війні...

Сьогодні знову...
Вже третій поспіль день ховаєм ми своїх...
Несила плакати, кричати, в розпач падати навзнак...

Пожартував між нами побратим мій на світанку.
Мовляв відсутні атеїсти на війні.

Світанок чи схід сонця дотліває?
Як знати що то за пора доби?
Ні старту ні мети в часу немає.

В тих жахіттях, де мужність та сила квітує,

Дружба сталева та вірна кується.

В віршах билинах одах і піснях
Нам всім розкажуть про героїв Батьківщини
Що поставали в цих страшних ночах і днях

Десь там, прямо зараз, на Херсонщині, тонуть мої співвітчизники. Перестають існувати цілі села та міста.

Якщо ми відпустимо емоції, зануримося в ненависть, засліпленемо від жаги вбивати, ми станемо такі як наш ворог.

У полум'ї зітканий світ,
Де війна свій хорор підносить.
Шепочуть кулі відчаєм пісню…

За спиною жахіття, полум’я та спалахи війни.
У снах назавжди привид тих, що кращі з нас…

Вона просила розкажи, повідай що було, хоч пару слів.
Благала не тримать в собі тих сутінок страшних і днів…

Закрий вікно, зроби тихіше музику, послухай.
Мій досвід емоційний про війну.